Бошки марихуана THC 21% Рудня

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Друзья, привет! Вот решил я вам рассказать одну историю из моей наркотической жизни, которая произошла не так давно. Уж извините, если нашу суету и небытие я пишу с юморком, но это мой стиль, так что держитесь.

В общем, началось все с того, что я сильно захотел огреться ханкой. Ну как ханкой, шалой, анашей, вы понимаете. Заходишь в магазин, покупаешь закладку и в душе уже танцуют драконы. Но вот беда, никакого нормального наркотика в нашем городе не было.

Поэтому я решил рискнуть и заказать пару шишек марихуаны через что-то типа какого-то торгового понравившегося сайта. Ждал я эти шишки целую вечность, но в итоге они все-таки пришли. Ура, мои драконы уже тут!

Да вот только небольшая проблема - я решил хорошенько прибраться в своей квартире перед тем, как затянуться этим дурманом. Понимаешь, наркотик и чистота просто несовместимы, хоть и странно это звучит. Но ненавижу я когда мои драконы скорчены в грязи.

В общем, взял я в руки пылесос, метлу и швабру, и решил разнести все по нашей квартире. Знаете, я смотрю на эти инструменты и даже с улыбкой думаю, что они никакие не приспособления для уборки, а просто компаньоны моей задорной вечеринки.

Ну ладно, пошли мы с этими друзьями по всей комнате. Я взял закладку, почистил свой кокосик, а потом и закинул кусочек марихуаны в карман. Девушка у соседей от моего внутривенного введения проснулась, но это уже совсем другая история.

И вот я стою с шишкой в руках и пылесосом в другой. Кстати, мне все время хочется сделать какой-нибудь трюк с этим пылесосом, типа сорвать под шум битлов, но ладно, я отклоняюсь.

Так вот, я решил начать с гостиной. Готовлюсь к битве с пылинками на всех фронтах. И тут начинается самое интересное! Когда моя шишка уже сгорает на половину, я решаю, что неплохо было бы задуматься о том, что я делаю.

Окей, ребят, настало время немного пофилософствовать. Я прекрасно понимаю, что хейтить уборку, это нормально. Никто не хочет тратить свое время на такие скучные и рутинные дела.

Но почему бы не сделать это немного веселее? Ведь смешка ставит все на свои места. Так что я приглашаю все живое и не очень живое в нашу феерическую уборку!

И так, ребятки, мы все вступили в битву с пылью и грязью. Ветер раздувал наши прически, а от радости в глазах появлялись искры, похожие на маленькие метательные закладки.

Мы танцевали, бежали, смеялись и играли в эту нелегкую, но такую веселую игру. В каждом движении была скрыта капля экстаза, потому что кто сказал, что уборка должна быть скучной и унылой?

А прости, но у нас ведь теперь философская уборка, где каждая пылинка – это маленький философский камушек, который украшает нашу большую стену жизни!

И так друзья, долгие часы мы продолжали нашу феерию. В комнате стало светло и чисто, словно у нас был прямой контакт с самими богами. Но все хорошее когда-то заканчивается, и наши закладки тоже подошли к своему концу.

Мы дышали тяжело, а одежда казалась нам красивее, чем когда-либо. В этот момент пришла осада - мы осознали, что наркотик, которым мы были, медленно исчезает из нашей крови. Наш экстаз исчезает, наш шал покидает нас.

Я смотрю на свою комнату и понимаю, что она сияет чище и краше, чем когда-либо. Мы вложили свою душу в эту уборку, сделали ее феерической и безумно веселой. Мы показали, что наркотик и чистота, они могут сочетаться.

Итак, друзья, вот и всё, что я хотел рассказать вам сегодня. Держитесь!